Вчитель-логопед ЗДО № 3 Кузьмич Ірина Володимирівна


/Files/photogallery/69263-1_1024x1024.jpg

Напрямки роботи логопедичного кабінету

Головним завданням діяльності вчителів-логопедів є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Під час виховання дітей вчителі-логопеди та вихователі розв’язують завдання, що визначені БП “Я у Світі”. Основним завданням є корекція мовленнєвих розладів та розвиток всіх аспектів мовлення.

Завдання вчителя-логопеда в ЗДО:

1. Своєчасне виявлення порушень розвитку мовлення у вихованців.

2. Діагностичне обстеження дітей.

3. Консультативний супровід педагогів ЗДО та батьків, що виховують дітей з вадами мовлення.

4. Подолання порушень усного мовлення та попередження помилок на письмі.

5. Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мовлення та зв’язного мовлення.

6. Розвиток артикуляційної, загальної, дрібної моторики та просодики.

ВІКОВІ ПОКАЗНИКИ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже у:

•2-3 місяці пробують відповісти “гулінням”;
•5-6 місяців – починають лепетати;
•8-9 місяців вимовляють перші нескладні слова;
•До кінця першого року життя здорова дитина чітко вимовляє звуки [а], [о], [у], [м], [н], [п], [б], [д], [т], [к], словниковий запас – 5-20 слів;
•1,5-2 роки – дитина починає розмовляти і має знати 100-300 слів, будувати нескладні фрази.
•До 3 років – словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає де він був і що він бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних [л], [р], [р’] і шиплячих [ш], [ж], [ч].
•На 4 році життя – словниковий запас складає 1500-2000 слів, дитина може переказувати казку, описувати враження від прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і бавить неправильно наголос.
•Вкінці 5 року – дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки, підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові.

КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя.
Шиплячі і сонорні : Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 р. життя.

Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

Причини мовленнєвих порушень:

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячої мови можуть стати:

Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія - недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовних порушень, у тому числі і спільного недорозвинення мови, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовний дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

Несприятливі соціально - побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мови.

Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.

Кiлькiсть переглядiв: 171

Коментарi